Цього дня, як і перед Різдвом, не працювали важко, суворо постували, варили пісну кутю. В богоявленське надвечір'я готувалася остання святочна вечеря, неодмінно із непарною кількістю пісних страв. Після трапези «проганяли кутю», цей обряд знаменував завершення різдвяно-новорічних святок. 

Мороз, який протягом усіх святкових вечерь так шанобливо запрошували, в цей вечір виганяли ритуальним шумом: галасували, стукали в порожні відра, били качалками, макогонами, палицями в ріг хати, по одвірках дверей, воріт і по парканах. На Поліссі дітям пояснювали, що «Коляда на білих конях від'їжджає».

Вважалося, що опівночі стаються великі чудеса: на одну мить вщухає вітер, запановує цілковита тиша й відкриваються небеса. О такій порі можна дізнатися про своє майбутнє, помолитися, висловити заповітне бажання, що обов'язково збудеться.

Особливої сили набуває вода в усіх водоймах: течія зупиняється, вода починає хвилюватися, стає цілющою, перетворюється на вино.

По всій Україні зберігається й нині звичай купатися у водоймах відразу по освяченні води. За народними уявленнями, таке купання дає здоров'я хворим, особливо необхідне воно колядникам і рядженим, адже змиває з них «скверну».

З вечерею усіх смачною, з
Йорданською святою водою!
Щоби Ісус, що охрестився,
Завжди в потребі заступився.

За весь Ваш рід і за родину,
За нашу неньку Україну,
Щоб гості з’їхались бажані,
Христос хрестився у Йордані!